11 клас українська мова
Тема «Асимілятивні, дисимілятивні процеси,
подовження, спрощення в групах приголосних»
1. Завдання. Опрацювати теоретичну
частина
Уподібнення за
дзвінкістю
Уподібнення,
тобто асиміляція, за дзвінкістю полягає в тому, що глухий звук перед дзвінким
вимовляємо дзвінко.
Глухий + дзвінкий → дзвінкий + дзвінкий.
В українській мові дзвінкий приголосний завжди впливає своєю дзвінкістю на попередній глухий і уподібнює його до себе: боротьба – [бородˊба́], вокзал – [воґза́л], кісьба –[к’ізˊба́], футбол – [фудбо́л], отже – [о́дже].
Глухий + дзвінкий → дзвінкий + дзвінкий.
В українській мові дзвінкий приголосний завжди впливає своєю дзвінкістю на попередній глухий і уподібнює його до себе: боротьба – [бородˊба́], вокзал – [воґза́л], кісьба –[к’ізˊба́], футбол – [фудбо́л], отже – [о́дже].
Уподібнення за
глухістю
Уподібнення
за глухістю відбувається, коли дзвінкий приголосний перед глухим оглушується,
тобто також стає глухим.
Дзвінкий + глухий → глухий + глухий.
Дзвінкий + глухий → глухий + глухий.
Дзвінкий
[г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови: легко –
[ле́хко], вогко –
[во́хко], нігті –
[нˊі́хтˊі], кігті –
[кʼі́хтˊі], дігтяр
– [дˊіхтˊа́р], дьогтю –
[дˊо́хтˊу], бігцем
– [бʼіхце́м]. Ці слова потрібно
запам’ятати.
У префіксах роз-,
без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі
мовлення: розказати – [росказа́ти], розсипати – [роc:и́пати], безпечний – [беспе́чний]. Однак при
повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.
Уподібнення
префікса з- перед к,п,т,х,ф ("кафе
птах") відбита і на письмі: з + казати → сказати, з + фотографувати → сфотографувати, з + питати → спитати, з + терти → стерти, з + хотіти → схотіти.
Уподібнення за м’якістю
Тверді
передньоязикові [д, т, з, с, дз, ц, л, н] ("де ти
з’їси ці лини") пом'якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи:
пісня – [п’і́сʹнʹа], літня – [лʹі́тʹнʹа], дні – [дʹнʹі], могутні – [моугýтʹнʹі], кузня – [кýзʹнʹа], хатні – [хáтʹнʹі], cьогодні – [сˊого́д΄н΄і], тліти – [т΄л΄і́ти].
Свистячі [з, ц,
с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] ("мавпа
Буф") мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і
м’яко: [зв’і́р] і [з΄в’і́р], [см’і́х] і [с΄м’і́х], [св’і́т] і [с΄в’і́т], [цв’а́х] і [ц΄в’а́х], [цв’і́т] і [ц΄в’і́т], [св’а́то] і [с΄в’а́то], [дзв’íн] і [дзʹв’íн].
Уподібнення за місцем і способом
творення
Шиплячі й свистячі
утворюють пари [ш] — [c], [с΄]; [ч] — [ц], [ц΄]; [ж] — [з], [з΄]; [дж]
— [дз], [дз΄].
Свистячі приголосні
перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
с + ш — [ш:]: винісши – [ви́нˊіш:и],
з + ж — [ж:]: зжати –[ж:а́ти],
з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [беижшу́мний],
з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:и́ти],
з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [беижчи́нство],
з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипи́тие],
з + дж — [ждж]: з джерела [жджеиреила́].
Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
с + ш — [ш:]: винісши – [ви́нˊіш:и],
з + ж — [ж:]: зжати –[ж:а́ти],
з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [беижшу́мний],
з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:и́ти],
з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [беижчи́нство],
з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипи́тие],
з + дж — [ждж]: з джерела [жджеиреила́].
Шиплячі приголосні
перед свистячими вимовляються як парні їм свистячі.
Шиплячий + свистячий → свистячий + свистячий:
ш + с΄ — [с΄:]: милуєшся [миелу́йеис:а],
ж + с΄ — [з΄с΄]: поріжся [поурˊі́зˊсˊа],
ч + с΄ — [ц΄с΄]: мучся [муцˊсˊа],
ш + ц΄ — [с΄ц΄]: дошці [до́сˊцˊі],
ж + ц΄ — [з΄ц΄]: мережці [меире́зˊцˊі],
ч + ц΄ — [ц΄:]: качці [ка́цˊ:і].
Шиплячий + свистячий → свистячий + свистячий:
ш + с΄ — [с΄:]: милуєшся [миелу́йеис:а],
ж + с΄ — [з΄с΄]: поріжся [поурˊі́зˊсˊа],
ч + с΄ — [ц΄с΄]: мучся [муцˊсˊа],
ш + ц΄ — [с΄ц΄]: дошці [до́сˊцˊі],
ж + ц΄ — [з΄ц΄]: мережці [меире́зˊцˊі],
ч + ц΄ — [ц΄:]: качці [ка́цˊ:і].
т + с — [ц]: братство – [брáцтво],
тˊ + сˊ— [цˊ:]: учіться – [уч’і́цˊ:a],
т + ц — [ц:]: коритце [кори́ц:еи],
т + ч — [ч:]: вотчина – [вóч:иена],
т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багáчшатиe],
т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багáч:атиe].
тˊ + сˊ— [цˊ:]: учіться – [уч’і́цˊ:a],
т + ц — [ц:]: коритце [кори́ц:еи],
т + ч — [ч:]: вотчина – [вóч:иена],
т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багáчшатиe],
т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багáч:атиe].
Асиміляція і дисиміляція.
Асиміляція (від
лат. МБітИайо — уподібнення) та дисиміляція (від
лат. </ші* тіїапо — розподібнення) властиві фонетичній системі української
мови і простежуються тільки в мовному потоці, як правило, в межах одного такту
чи одного складу. Тому асиміляція і дисиміляція — явища усного мовлення.
Правда, окремі асимілятивно-дисимілятивні зміни з часом можуть фіксуватися
графічною системою мови і переходити в орфографічне письмо (як приклад можна
взяти хоча б позначення на письмі оглушеного префікса с- (із з-) чи передавання
подовженого приголосного). Під асиміляцією як фонетичним явищем слід розуміти
уподібнювання одного звука іншому, здебільшого сусідньому. Асиміляція може бути
прогресивною або регресивною, повною або частковою, за дзвінкістю або глухістю,
за місцем і способом творення та за м’якістю. Сучасній українській мові, як і
російській та іншим слов’янським, властива переважно регресивна часткова
асиміляція за дзвінкістю, глухістю, м’якістю, рідше за способом і місцем
творення
3 завдання. Виконати тестові завдання
1. Знайдіть слово, у якому потрібно писати
букву «з»:
А) про(з,с)ьба;
Б) пор(з,с)кий;
В) пора(з,с)ка;
Г) вере(з,с)кнути;
Д) бли(з,с)кати.
Б) пор(з,с)кий;
В) пора(з,с)ка;
Г) вере(з,с)кнути;
Д) бли(з,с)кати.
2. Знайдіть слово, у якому потрібно писати букву «т»:
А) посві(д,т)чення;
Б) приса(д,т) кувати й;
В) сусі(д,т)чин;
Г) на(д,т)хнення;
Д) моло(д,т)шати.
Б) приса(д,т) кувати й;
В) сусі(д,т)чин;
Г) на(д,т)хнення;
Д) моло(д,т)шати.
3. Знайдіть слово, у якому потрібно писати букву «х»:
А) пала(г,х)котіти;
Б) ді(г,х)тяр;
В) кі(г,х)ті;
Г) стере(г,х)ти;
Д) пру(г,х)кий.
Б) ді(г,х)тяр;
В) кі(г,х)ті;
Г) стере(г,х)ти;
Д) пру(г,х)кий.
4. Знайдіть слово, у якому потрібно писати букву «с»:
А) бри(з,с)ки;
Б) ка(з,с)ковий;
В) пора(з,с)ка;
Г) бли(з,с)кітки;
Д) бря(з,с)кіт.
Б) ка(з,с)ковий;
В) пора(з,с)ка;
Г) бли(з,с)кітки;
Д) бря(з,с)кіт.
5. Знайдіть слово, у якому потрібно писати букву «д»:
А) моло(д,т)ьба;
Б) мабу(д,т)ь;
В) моло(д,т)ший;
Г) коро(д,т)кий;
Д) несамохі(д,т)ь.
Б) мабу(д,т)ь;
В) моло(д,т)ший;
Г) коро(д,т)кий;
Д) несамохі(д,т)ь.
4 завдання. Опрацювати теоретичний матеріал
В українській мові приголосні звуки можуть подовжуватися.
Подовжуються звичайно
зубні та шиплячі*: знання, віддаль, беззмінний, життя, обличчя, збіжжя.
Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайні, і на письмі
позначаються подвоєними буквами: беззахисний, старанний, відкриття, бездоріжжя.
Але подвоєні букви не
завжди читаються як подовжені звуки: міськком [м’ісˊком], страйкком [страйком],
Вінниччина [в’інничина], возз’єднаний [возйеднаний]. Найчастіше це трапляється
в іншомовних словах: Голландія [голанˊдˊійа], Калькутта [калˊкута], Ясси
[йаси], меккський [мексˊкий] (але: Мекка [мекка]).
Подовжені м’які приголосні
Подовжуються м’які
зубні і пом’якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними:
а) в іменниках
середнього роду на -я: знаряддя, чуття, галуззя, колосся, знання, затишшя,
обличчя, бездоріжжя;
б) в іменниках
жіночого роду ІІІ відміни орудного ("ким?", "чим?")
відмінка однини перед кінцевим -ю: тінь— тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю,
мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю;
в) у словах Ілля,
суддя, стаття, породілля, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню,
попідвіконню.
У похідних словах
подовження між двома голосними зберігається: життя — життєвий, життєвість,
життєрадісний; суддя — суддівський, суддівство. Якщо
м’який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не
відбувається: знання — знань, багаття — багать, Поділля — подільський, ніччю —
жовчю, Побужжя — Поволжя.
У назвах молодих
істот (середній рід) подовження немає: теля, гуся, щеня;
Подовження не
зберігається в словах: стаття — (багато) статей, постатейний, життя —
житейський.
Подовжується звук л в
особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш,
наллю, зілляти;
Подвоєння букв
Подвоюються букви на
межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на
ту саму букву: віддати (від+дати), беззвучний (без+звучний), законний
(закон+ний), годинник (годин+ник), розрісся (розріс+ся), піднісся (підніс+ся),
піввідра (пів+відра), юннат (юний+натураліст), страйкком (страйковий+комітет).
Подвоюється ч в
іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий): Вінниччина (вінницьк+ина),
козаччина (козацьк+ина), Німеччина (німецьк+ина). Виняток — Галичина (походить від Галич).
Подвоюються внаслідок
різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, лляний (і льняний), овва,
ввесь і похідних.
Подвоюється н між
голосними в прикметниках на - ний, - ній, якщо ці прикметники утворені від
іменників з основою на н: туман — туманний, стіна — стінний, вікно — віконний,
осінь — осінній. Якщо ж твірна основа
кінчається на інший звук, то н у прикметнику не подвоюється: буква — буквений,
реформа — пореформений, журавель — журавлиний, дерево — дерев’яний, не ждати —
нежданий.
Подвоюється н у
наголошених суфіксах - е́нн(ий), - а́нн(ий):
а) у прикметниках,
які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний,
здоровенний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний, недоторканний;
б) у небагатьох
прикметниках-старослов’янізмах: свяще́нний (звичайно: святий), огне́нний
(звичайно: вогняний), благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний. В інших прикметниках (та дієприкметниках)
у суфіксах - ен(ий), - ан(ий) буква н не подвоюється: шалений, скажений,
навіжений, жаданий (вказують на звичайну міру якості), нескі́нчений,
незрі́вняний, намальований, написаний, з’єднаний.
Подвоюється н з
різних причин також у словах старанний, притаманний, захланний, останній.
У словах, похідних
від прикметників, написання нн зберігається: туманний — туманно, туманність;
нескінче́нний — нескінченно, нескінченність; письменний — письменник; віконний
— віконниця; У похідних від
прикметників словах написання одного н зберігається: шалений — шалено,
шаленість; вихований — вихованість; захоплений—захоплено, захопленість (хоч:
виховання, захоплення).
Подвоєння букв в
іншомовних словах
Увага! Написання
подвоєних букв у власних іншомовних назвах треба кожного разу перевіряти за
“Орфографічним словником” та різними довідниками.
У власних іншомовних
назвах і похідних словах подвоєння букв зберігається, як вони пишуться в тих
мовах, звідки їх узято: Андорра, андоррський, Марокко, марокканець, Голландія, голландський,
Абіссінія, Ассірія, Брюссель, Бонн, Ніцца, Яффа, Дарданелли, Міссісіпі,
Апенніни, Діккенс, Шиллер, Лонгфелло, Торрічеллі, Кассандра, Одіссей. Нема подвоєння у власних назвах: Гавана,
Касабланка, Бразилія, Мадагаскар та ін.
Винятки: тонна, манна,
ванна, мадонна, бонна, вілла, булла, брутто, нетто, мотто, контрреволюція,
ірраціональний, сюрреалізм. інновація, імміграція (але: еміграція, емігрант). У загальних іншомовних назвах букви звичайно
не подвоюються: колектив, каса, маса, група, сума, шосе, колона, алегорія,
хобі, бароко, гуни, фін, інтермецо, беладона.
В деяких недавно
запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Аполлон, Віссаріон, Геннадій,
Палладій, Еммануїл, Алла, Белла, Ізабелла, Стелла, Інна, Сусанна, Жанна,
Маріанна, Емма, Віолетта, а також Іванна, Ганна. В українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви
звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса.
Спрощення у групах приголосних
Iнодi при вiдмiнюваннi слова або його твореннi виникає
важкий для вимови збiг приголосних звукiв. Тому в процесi мовлення один з таких
приголосних випадає, тобто вiдбувається спрощення.
Спрощення вiдбувається:
1.
У групах приголосних -ждн-, -здн- випадає д:
виїздити – виїзний, тиждень – тижня.
виїздити – виїзний, тиждень – тижня.
2.
У групах приголосних -стл-, -стн- випадає т:
щастя – щасливий, честь – чесний.
щастя – щасливий, честь – чесний.
3.
У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при
твореннi дiєслiв iз суфiксом -ну-.
Наприклад: бризк – бризнути, трiск – трiснути.
Наприклад: бризк – бризнути, трiск – трiснути.
4.
У групi приголосних -слн- випадає л:
масло – масний, ремесло – ремiсник.
масло – масний, ремесло – ремiсник.
5.
У групах приголосних -рдц-, -рнц- випадають д, н:
чернець – ченця, сердечний – серцевий.
чернець – ченця, сердечний – серцевий.
Спрощення НЕ вiдбувається:
1.
У словах зап’ястний, кiстлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк,
шiстнадцять i похiдних вiд них.
2.
У прикметниках, утворених вiд iменникiв iншомовного походження з
кiнцевим СТ (вiдповiдний звук не вимовляється).
Наприклад: баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний.
Наприклад: баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний, форпост – форпостний.
3.
У групах
приголосних –стц-, -стч-, -стськ-, -нстськ-, -нтств-.
Наприклад: артист – артистцi, студент – студентський, агент – агентство.
Наприклад: артист – артистцi, студент – студентський, агент – агентство.
4.
У словах вискнути, випускний, пропускний,
тоскно, скнара, скнiти.
6 завдання. Виконати тестові завдання.
1. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх
словах рядка
А проїз..ний, пристрас..ний, облас..ний
Б совіс..ний, жаліс..ливий, контрас..ний
В щіс..надцять, очис..ний, доблес..ний
Г учас..ник, зап’яс..ний, швидкіс…ний
Д хвас..ливий, улес..ливий, щас..ливий
2. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх
словах рядка
А тиж..невий, форпос..ний, вартіс..ний
Б хвас..нути, піс..ний, заздріс..ний
В шус..нути, кіс..лявий, буревіс..ний
Г облес..ний, ус..ний, швидкіс..ний
Д беззахис..ний, компос..ний, доблес..ний
3. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх
словах рядка
А прихвос..ні, хрес..ний, напас..ник
Б зловіс..ний, шіс..сот, корис..ний
В кількіс..ний, хворос..няк, бриз..нути
Г страс..ний, боліс..ний, зап’ястний
Д навмис..не, балас..ний, ненавис..ний
4. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх
словах рядка
А сер..цевий, мес..ник, контекс..ний
Б блис..нути, мас..ний, особистіс..ний
В пес..ливий, захис..ник, піз..ній
Г радіс..ний, аванпос..ний, зліс..ний
Д совіс..ний, безжаліс..ний, фігурив..ці
5. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх
словах рядка
А перс..ні, випус..ний, тріс…нути
Б аген..ство, капос..ний, якіс..ний
В артис..ці, хрус..нути, зас..ланий
Г невіс..чин, тиж..невик, умис..ний
Д влас..ний, ціліс..ний, шелес..нути
Подвоєння
1.Чи правильним є твердження, що подовжуватися
можуть приголосні Д.Т.З.С.Ц.Л.Н?
так
ні
2. В усіх словах рядка
відбувається подовження приголосних:
Іл…іч, значен…євий, узбіч…я, навман…я
област…ю, княгин…я, облич.., змаган…я
узбіч…я, підніж…я, радіст…ю, шерст…ю
узбереж…я, почут…я, маст…ю, смерт…ю
3. В усіх словах рядка відбувається подовження
приголосних:
пристраст…ю, стат…ю, завзят…ям, підпіл…я
століт…ь, сміт…я, гран…ю, суд…ів
Поділ…я, латат…я, подорож...ю,
кохан…я
подвір…я, багат…я, зібран…я, радіомовлен…я
4. В усіх словах рядка відбувається подовження
приголосних:
бажан…я, тигрен…я, скоєн…я, прохан…я
креслен…я, корін…я, папорот…ю, безсмер…я
безчест…я, клун…я, відкрит…ів, повноліт…
бездоріж…я, варен…я, засил…я,
прохан…я
4. В усіх словах рядка відбувається подовження
приголосних:
Заполяр…я, завдан…я, пам’ят…ю, стат…ей
матір…ю, піч…ю, марен…я, лют…ю
передміст…я, зобов’язан…я, узбіч…я, роздоріж…я
звеличен…я, гіл…я, розумін…я,
відлун…я
5. В усіх словах рядка відбувається подовження
приголосних:
сум’ят…я, скатерт…ю, хотін…я, колос…я
існуван…я, Закарпат…я, півріч…я,
піддаш…я
тисячоліт…я, лист…я, ріл…я, Поліс…я
мислен…я, узбереж…я, гордин…я, суд…я
Тема №2
Урок мовленнєвого розвитку. Художній стиль:
призначення, сфера використання, основні ознаки. Естетична функція мови у
художньому творі.
Завдання №1
Опрацювати таблицю «Мовні особливості художнього
стилю» у підручнику С. 162.
Завдання №2
Виконати тестові завдання
Тема 3.
Урок мовленнєвого розвитку. Ділові папери. Доручення,
довіреність, резюме.
1.Опрацювання
пам’ятки.
ПАМ’ЯТКА
ВИМОГИ ДО ДІЛОВИХ
ПАПЕРІВ
1. Ділові папери складаються за
єдиною формою.
2. Діловим паперам властива ясність,
точність, стислість викладу.
3. Дієслівні форми в цих паперах
часто замінюються віддієслівними іменниками (замість прошу дозволити - прошу
дозволу).
4. Числівники пишуться цифрами, за
винятком грошових документів (рахунок, розписка, доручення).
5. Непохідні прийменники нерідко
замінюються похідними прийменниками внаслідок, у зв’язку, згідно (замість за
наказом - згідно з наказом, замість через недостачу - у зв’язку з недостачею).
6. Особовий займенник ВИ, як форма
ввічливого офіційного звертання до однієї особи, пишеться з великої букви.
7. Порядок слів у простих реченнях
прямий.
8. Часто вживаються неповні і безособові
речення із значенням наказовості (необхідно сприяти, доручити членам гуртка).
9. Підрядні причини і наслідку
замість сполучника тому що приєднуються звичайно сполучниками внаслідок
того, що; у зв’язку з тим, що; так як.
Таким
чином, лише завдяки стандартним словам і виразам документи стають недвозначними
й чіткими.
ДОКУМЕНТ - основний вид ділової мови; засіб фіксації певним чином
на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної
дійсності та розумової діяльності людини
Завдання №1.
Опрацювати теоретичний матеріал підручника.
Тема 14. Резюме. Тема 15. Доручення.
Опрацювати теоретичний матеріал
Довіреність —
це документ, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її
імені здійснювати якісь дії.
Група
|
Призначення
|
1.
Офіційні:
а) разові
|
На виконання
одноразової дії (найчастіше — це отримання товарно-матеріальних цінностей)
|
б) спеціальні
|
Надає повноваження
службовій особі на здійснення однотипних вчинків: на представництво в органах
суду, на здійснення транспортних, господарських і банківських операцій у
межах певного періоду часу
|
в) загальні
|
Надає право
здійснення операцій, пов’язаних з управлінням майном
|
2.
Особисті
|
Надання повноважень
однієї особи іншій (право на одержання заробітної плати, поштового переказу і
т. ін.)
|
Реквізити:
1.
Назва підприємства (організації), яка видає довіреність (позначена на бланку
або на проставленому штампі зліва вгорі аркуша).
2.
Назва виду документа (довіреність).
3.
Номер, дата, місце видачі.
4.
Посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається довіреність.
5.
Назва підприємства (організації), від якої повинні бути одержані
товарно-матеріальні цінності.
6.
Номер і дата видачі супровідного документа (наряду, рознарядки тощо).
7.
Термін дії доручення.
8. Зразок підпису особи,
якій видано довіреність.
9. Назва документа, що
посвідчує особу, якій видано довіреність одержувача цінностей (паспорт, посвідчення).
10. Підписи службових
осіб, які видали довіреність.
11.
Печатка підприємства (організації), що видала довіреність.
Для
виконання представницьких функцій надаються такі права: отримувати документи,
подавати заяви, вести справи в усіх судових, арбітражних та адміністративних
установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві і
третім особам; укладати всі дозволені законом угоди, одержувати належне
довірителю майно, розписуватися й здійснювати всі інші законні дії, пов’язані з
виконанням цієї довіреності.
Повноваження
з цієї довіреності не можуть бути передані іншим особам. Якщо термін
повноваження довіреності не зазначається, довіреність діє упродовж року з дня
її підписання. Недатована довіреність не має юридичної сили. Особиста довіреність складається
окремими особами.
Обов’язкові
реквізити:
1.Назва виду документа (довіреність);
2.Прізвище, ім’я, по батькові особи, що видала довіреність;
3.Прізвище, ім’я, по батькові особи, що їй видана довіреність
(довіреної особи);
4.Термін дії документа;
5.Дата складання,
підпис особи і довірителя;
6.Засвідчення підпису організацією,
де працює, навчається тощо довіритель.
Завдання №2 Дослідження-аналіз
Розгляньте довіреності. Визначте, яка з них є офіційною,
а яка — особистою.
Довіреність
№ 1
ДОВІРЕНІСТЬ
м. Київ, року
сьоме лютого дві тисячі четвертого
Я,
Онищук Олександр Павлович, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 27, кв. 4,
доручаю громадянці Кирилюк Ніні Степанівні, що мешкає в м. Луцьку по вул. Миру,
14, кв. 8, продати будинок, який є моєю власністю, у с. Боровичі Волинської
області, по вул. Лісовій під номером 122 за ціну і на умовах, які будуть
доцільні на її розсуд, одержати всі необхідні довідки і документи, подавати від
мого імені заяви, підписати договір про купівлю-продаж, одержати належні за
проданий будинок гроші, розписатися за мене і виконувати всі дії, пов’язані з
виконанням цієї довіреності. 2004 р. ця довіреність засвідчена мною, Павлишиним
Г. Т., секретарем виконкому Волинської міської ради народних депутатів.
Довіреність
підписано гр. Онищуком Олександром Павловичем у моїй присутності, особа його
встановлена, дієздатність перевірена.
Гербова
печатка виконкому
Секретар
(підпис)
Зареєстровано
в реєстрі за № 2718/4
Сплачено
державного мита)___________
П. Л.
Іваненко
Довіреність № 2
Я,
Григоренко Іван Кирилович, доручаю Близнюк Тамарі Степанівні (паспортні дані)
одержати в касира управління належну мені зарплату за травень 2004 р.
Довіреність
дійсна до 2 жовтня 2004 року.
06.05.2004
р. Григоренко
Підпис
інженера Григоренка І. К. засвідчую:
Начальник
управління виробничо-технологічної
комплектації
(підпис) П. М. Петренко
06.05.2004
р.
Завдання №3. Самостійна
робота
Уявіть ситуацію: ви закінчили
навчання в закладі вищої освіти і влаштовуєтеся на роботу. Складіть резюме,
дотримуючись правил.
Складіть документ, у якому ви
доручаєте своєму родичеві одержати відправлення в поштовому відділенні.
Тема 4.
Складні випадки
наголошення слів. Мовні недоліки у вимові й наголосі та шляхи їх усунення.
Завдання №1. Переглянути
відеоурок
Завдання №2. Виконати
тестові завдання.
Проблемні випадки наголошування
Тест на знання наголосів української
мови
І знову той наголос, скажете ви.
Рух за чистоту мови
набирає обертів, правильність
наголошування є однією
із ознак культури мовлення. Тест
містить теоретичні
та прктичні завдання на важкі
випадки наголошування.
Тож, друже, чи знаєш ти, як правильно
наголошувати
слова? Перевір! Успіхів)
1 Складність наголошування деяких
слів української
мови пояснюється усіма
особливостями, ОКРІМ:
А впливом російської мови;
Б наголос в українській мові
вільний ( не закріплений за певним складом);
В змішування рухомого та
нерухомого наголосу;
Г наголос в українській мові
закріплений за певним складом.
2 Підсилення голосу на одному із
складів - це
А склад ; Б наголос; В морфема; Г
фонема.
3. Установіть відповідність між
словом та його характеристикою.
1 Алфавіт А Подвійний наголос
2 Локшина Б Наголос на другому
складі
3 Обруч В Наголос на третьому
складі
4 Псевдонім Г наголос на першому
складі
4. Виділення у висловленні
важливого за значенням слова, яке на письмі
може позначатися додатковими
засобами - це
А вільний наголос;
Б логічний наголос;
В фразовий наголос;
Г емфатичний.
5 Букви на позначення голосних
правильно підкреслені у всіх словах
рядка:
А уподобАння, чорнОзем;
Б фАртух, дочкА;
В спИна, нАчинка;
В вИселок, новИна.
6 Наголос падає на перший склад у
рядку:
А стійкий;
Б підемо;
В вітчим.
Г босий
7 У багатьох двоскладових
прикметниках наголос падає
А на закінчення;
Б на основу;
В на перший склад;
Г подвійний наголос.
8 У всіх рядках наголос падає на
другий склад, ОКРІМ:
А кухонний;
Б новий;
В дітьми;
Г випадок.
9 Подвійний наголос має слово:
А старий;
Б спина;
В апостроф;
Г цеховий.
10 На другий склад падає наголос
у всіх словах рядка:
А колишу, черствий;
Б несемо, посидіти;
В чорнозем, одинадцять;
Г русло, середина.
11 Неправильно наголошене слово в
рядку:
А газомЕтр;
Б одИнадцять;
В квартАл;
Г звукОпис.
12 Наголос виконує
смислорозрізнювальну функцію у всіх словах,
ОКРІМ:
А атлас;
Б орган;
В плачу;
Г алфавіт.
13 Наголос падає на перший склад
у слові:
А курятина;
Б старий;
В дочка;
Г літопис.
14 Службові частини мови, як
правило,
А не наголошуються;
Б наголошується перший склад;
В наголошуються залежно від
сполучуваності із самостійними частинами
мови.
15 Наголос служить для розрізення
граматичних форм слова у рядку:
А алфавіт;
Б новина;
В землі;
Г розмах.
16 Наголос падає на другий склад
в рядку:
А мабуть;
Б вірші;
В дрова;
Г житло.
17 Наголос неправильно
поставлений у слові:
А ковзАння;
Б кохАння;
В отАман;
Г рЕшето
18 Наголос падає на третій склад
в рядку:
А поношу;
Б чорнозем;
В глинозем;
Г середина.
19 Правильно наголошене слово:
А асимЕтрія;
Б олЕнь;
В бЮлетень;
Г цІнник.
20 Наголос падає на другий склад:
А мережа;
Б дітьми;
В донька;
Г курятина
21 Наголос падає на третій склад
у рядку :
А феномен;
Б чорнослив;
В зубожіти;
Г заіржавіти
Немає коментарів:
Дописати коментар