8 клас
Українська мова
Дата:01.04.2020
Тема. Узагальнювальні слова в реченнях з
однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнювальних словах у реченнях з
однорідними членами речення.
Завдання №1. Опрацювати теоретичний матеріал
При однорідних членах речення може бути
слово із загальним значенням щодо перелічуваних однорідних членів речення, яке
називають узагальнювальне слово. Воно є їхньою об'єднувальною назвою
(все, всі, ніхто, всюди, завжди тощо) та є тим самим членом речення, що й
однорідні члени, яких воно стосується.
Якщо узагальнювальне слово стоїть перед
однорідними членами речення, після нього ставлять двокрапку (У
нашому саду розцвіли усі дерева: яблуні, груші, сливи).
Якщо узагальнювальне слово стоїть перед
однорідними членами речення, а після них речення продовжується, то після
узагальнювального слова ставлять двокрапку, потім після однорідних членів
речення ще ставлять тире (Усі
дерева, які розквітли у саду: яблуні, груші, сливи - заполонили
ароматом повітря).
Якщо узагальнювальне слово а саме,
як-от, наприклад, тобто стоїть у середині речення перед
однорідними членами речення, то перед узагальнювальним словом ставлять кому,
після нього ставлять двокрапку (Різна
погода восени, а саме: віє, гріє, лиє).
Після однорідних членів перед узагальнювальним
словом ставиться тире(Яблуні,
груші, сливи – усі дерева розцвіли у нашому саду).
Узагальнювальні слова виражаються
займенниками, прислівниками, рідше - прикметниками, іменниками, числівниками,
дієсловами.
Узагальнювальне слово вимовляють з
підвищеною інтонацією, а однорідні члени речення — з інтонацією переліку. Якщо
узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів, його вимовляють з
пониженою інтонацією, а перед ним роблять паузу.
Узагальнювальне
слово може бути відділене від однорідних членів речення одним або кількома
словами: Чому в
природі все гарне: небо, вода, очерети? (Олесь Гончар). Усе навкруг
сміється: луки, гай, ріка (М. Познанська).
Завдання №2. Переглянути відеоурок
Завдання №3. Виконати тестові завдання
Код доступу
Код доступу
Українська мова
Дата: 02.04.2020
Тема. Звертання поширені і непоширені. Розділові знаки
при звертаннях. Риторичні звертання.
Завдання №1. Опрацювати теоретичний матеріал
Ø Звертання – це слово або
група слів, що називають особу, а іноді неживий предмет, до якого звертається
мовець.
Ø Звертання, виражені одним
словом, називаються непоширеним.
Ø Звертання, виражені
групою слів, називаються поширеними.
Ø Звертання виражається
іменником у кличному відмінку або у називному у значенні кличного. Інколи в
ролі звертання виступають слова інших частин мови вжиті в значенні іменника.
Ø На письмі звертання виділяється
комами. Коли вони стоять на початку речення і
вимовляються окличною інтонацією, після звертання ставиться знак оклику,
а наступне слово пишеться з великої літери.
Ø Звертання членом речення
не виступає і не утворює з іншими членами речення словосполучень.
Розрізняють власне звертання і риторичне
звертання.
Власне звертання називає
конкретну особу чи осіб, увагу яких привертає мовець до свого висловлювання:
Тепер скажи мені, Оверку, за що ти воюєш: за славу, за віру, за гроші чи
все-таки за Вітчизну-Україну-Неньку? (В. Кожелянко). Таке звертання вимагає
певної реакції названої ним особи на сказане.
Риторичне звертання не
розраховане на безпосередню реакцію тих, кому воно адресоване. Воно стосується
відсутніх осіб, тварин або неживих предметів: Бідна волошко, чому ти у житі, а
не на клумбі волієш рости? {М. Рильський)..
ü Опрацювання таблиці
«Звертання»
№
|
Позиції
|
Приклади
|
Схеми
|
1
|
На початку речення кома
ставиться після звертання
|
Україно моя,
Україно, я для тебе на світі живу (Д. Павличко).
|
[Зв, зв,...].
|
2
|
У середині речення – з
обох боків
|
Здрастуй, мій сонячний краю, ти снишся мені
і тут (Олесь Гончар).
|
[...,зв,...].
|
3
|
У кінці речення – перед
звертанням
|
Встає Кобзарева зоря
над тобою, моя Україно! (Я. Ярош).
|
[...,зв!]
|
4
|
Якщо речення зі
звертанням окличне, то в кінці нього ставимо знак оклику.
|
З твого цвіту і грому я
на світ народивсь, Україно! (А.
Демиденко).
|
[...,зв!]
|
5
|
Якщо звертання на
початку речення вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак
оклику.
|
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил (В. Баранов).
|
[Зв!]
|
6
|
Поширені звертання
виділяються комами разом із залежними словами
|
Червона калино, чого в лузі гнешся? (І. Франко).
|
[Зв,...].
|
7
|
Якщо перед звертаннями
є підсилювальні частки о, ой, то
після них кома не ставиться
|
О хмарко грайлива, яка ти щаслива! (І. Гнатюк)
|
[О зв,...].
|
Власне звертання
|
Риторчне звертання
|
Називає конкретну особу
і спонукає її до дії, відповіді:
-
Дякую, тобі, Житяно,
за пораду. Але то справа не київського Подолу, а моя.
-
Ні, княгине,
ти наша володарка.
-
Мені час іти. Дякую, Житяно, що турбуєшся про мій дім.
-
Е-ге-ге, добра
княгине. Не про твій дім і не про тебе мій клопіт – про спокій і мир
нашої Руси мовлю... (Р. Іванченко)
|
Називає неживий
предмет, явище природи, тварини, міфічну істоту тощо і не спонукає до дії,
відповіді. Риторичне звертання – це стилістичний прийом, який відтворює
емоційний стан мовця:
О Господи! Така журба.
О Боже, змилуйся над нами.
Вчися чекати, друже, вчися чекати.
Киш-киш – за ким ти
ходиш, пташко?
|
Завдання №2. Виконати тестові завдання
Код доступу
Українська література
Дата: 30.03.2020
Тема. Урок позакласного
читання №3. Оксана Думанська. Повість «Школярка з передмістя».
Завдання №1. Прочитати повість Оксани Думанської
«Школярка з передмістя»
Завдання
№2. Переглянути презентацію до твору «школярка з передмістя»
Завдання №3. Виконати тестові завдання.
Українська література
Дата:01.04.2020
Тема. Урок літератури рідного краю №3. Прозові твори
письменників-земляків. П. Байдебура «Універсал гетьмана Богдана»
Завдання №1. Опрацювати біографію П.Байдебури
Байдебура Павло Андрійович
БАЙДЕБУ́РА Павло Андрійович (16. 02(01. 03). 1901, с. Нерубайці,
нині Новоархангел. р-ну Кіровогр. обл. – 26. 01. 1985, Донецьк) – письменник.
Чл. СПУ. Учасник воєн. дій 1918–20 та 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР.
Закін. Харків. комуніст. ун-т (1930). Під час 2-ї світ. війни – військ. кор.
Працював зав. відділу культури г. «Харківський пролетар» (1930), ред. г.
«Вуглекоп» (1930–33), ред. вид-ва «Література і мистецтво» (Харків, 1933–34),
на керів. посадах в Одес. та Харків. (1934–41), Донец. орг-ціях СПУ (1944–58,
1965–68). Перші твори надрукував наприкінці 20-х рр. у ж. «Забой», «Гарт».
Відтоді вийшли зб. оповідань «Біля врубівки» (Х., 1931; 1935), «Вугільні дні»
(X., 1933), «На оновленій землі» (К., 1936), «Гобелен» (К., 1940), «Оповідання
про друзів» (К., 1959), «Молодий заспів» (1961) та ін., присвяч. здебільшого
життю і праці шахтарів Донбасу. Автор повістей: «Таємниця степового шурфу» (К.,
1956), «Іскри гніву» (1969), «Фортеця» (1972), «На степовому розгоні» (1976),
«Нерубайлівські заграви» (1981; усі – Донецьк) та зб. оповідань для дітей «Дети
шахтеров» (Сталино, 1949; 1950; 1953; 1955), «Як ми шахту будували» (1960). У
романі «Вогонь землі» (Д., 1981) відобразив життя і побут, соц. конфлікти на
пд.-сх. землях України кін. 17 – на поч. 18 ст. У 2001 в Донецьку опубл. «Вибрані
твори. Спогади про письменника. Дослідження творчості».
Завдання №2. Прочитати оповідання «Універсал гетьмана
Богдана»
Задання №3. Виконати тестові завдання
Немає коментарів:
Дописати коментар